Регулярне калібрування: використовуючи метрологічно сертифіковані стандартні гирі або вимірювальні прилади, відкалібруйте датчик у кількох точках (зазвичай не менше ніж у 5 точках, включаючи нульову та повну шкалу) у всьому діапазоні. Процес калібрування встановлює точну відповідність між вихідним сигналом датчика та фактичним значенням сили (лінійність, гістерезис і компенсація повторюваності), а потім параметри вводяться в прилад.
Компенсація навколишнього середовища: високо{0}}якісні датчики S-типу містять резистор температурної компенсації, що ефективно зменшує-дрейф нульової точки та дрейф чутливості, спричинений змінами температури. У середовищах з екстремальними температурами або великою різницею температур зверніть увагу на специфікації температурного впливу в технічному паспорті датчика.
Усунення перешкод: переконайтеся, що датчик і з’єднувальні кабелі знаходяться подалі від джерел електромагнітних перешкод, таких як високо-лінії електропередач і перетворювачі частоти. Правильне заземлення має вирішальне значення. Використання екранованих кабелів і заземлення екрануючого шару в одній точці (зазвичай на кінці приладу) ефективно пригнічує електромагнітні перешкоди.
Уникайте перевантаження та ударів: ніколи не перевищуйте номінальний діапазон датчика (безпечне перевантаження, граничне перевантаження) щодо тиску чи удару, оскільки це призведе до постійного пошкодження або зниження точності. Для захисту в системі можна встановити програмні або механічні обмежувальні пристрої.